БАБИН ЯР

Той самий сумнозвісний яр в Києві, де німці за два дні розстріляли понад 33 тисячі євреїв

Фріда Паланкер

Світлину знято в Коростишеві Житомирської області 1911-го року Інтерв’юер - невідомий

Мій батько Нусім Вепринський. З початком війни він був зарахований до резерву і не мав змоги евакуюватися з мамою і братами. Коли я повернувся до Києва в 1945 р., то сусіди розповіли, що в роки окупації один з мешканців будинку, німець за національністю, доніс на мого батька. 29 вересня нацисти забрали його і вбили в Бабиному Яру.

Клара Довгалевська

Світлину знято в Києві 1936-го року Інтерв’юер - Володимир Зайденберг

Це світлина моєї сестри Соні Довгалевської з альбому Київського медичного інституту. Напередодні війни вона, як лікарка, була мобілізована до армії і брала участь в обороні Києва. Коли німці зайняли місто, один з колишніх друзів Соні доніс на неї німцям. Коли ми повернулися з евакуації, наші сусіди розповіли, що Соню розстріляли в Бабиному Яру.

Лариса Хусід

Світлину знято в Одесі 1922-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

Це мій дядько Ідель Хусід. Він народився в 1885 р., здобув економічну освіту і жив у Києві з дружиною Валентиною, яка була німкенею. Валентина переконала його в тому, що німці цивілізовані і не завдадуть шкоди євреям. Тому він не погодився на евакуацію. Наші родичі розповідали, що Валентина передала свого чоловіка в руки поліції, а потім його бачили 29 вересня 1941 р. серед євреїв, яких вели вулицями до Бабиного Яру.

Любов Ратманська

Світлину знято в м. Єлець (Російська Федерація) 1906-го року Інтерв’юер - Юлія Смілянська

Це весільний портрет моїх батьків: Ісаї та Софії Ратманських. Моя мати померла в евакуації в Ташкенті, але батько залишився в Києві. В листах до батька я намагався переконати його залишити Київ поки не пізно та все даремно. Він пригадував як зразково поводили себе німців в місті під час Першої світової війни, тому й залишився. Батько був вбитий у Бабиному Яру в 1941 р.

Женч Крісс

Світлину знято в Києві 1938-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

Мій двоюрідний брат Анатолій Юфа. Він був сліпим на одне око і непридатним до служби в армії. Але, в складі групи добровольців з університету, брав участь в обороні Києва. Майже вся група загинула. Анатолій вижив і повернувся до міста, де переховувався на горищі будинку одного з своїх однокласників. Проте, його видали німцям, а ті вбили Анатолія в Бабиному Яру.

Дебора Авербух

Світлину знято в Києві 1939-го року Інтерв’юер - Елла Орлікова

Моя мати Рахіль Авербух. Мої батьки не евакуювалися, оскільки тато думав, що німці порядні люди. Мама була дуже сильною особистістю. Я не пам’ятаю, щоб вона плакала, коли мій брат Ізраїль йшов на фронт, або коли перед евакуацією я прощався з нею. У 1944 р. я отримав листівку від сусіда з Києва про те, що мої батьки були розстріляні у 1941 році в Бабиному Яру.

Евадій Рубальський

Світлину знято в Києві 1923-го року Інтерв’юер - Елла Левицька

Це моя сестра Шива Рибальська у віці двох років. У 1941 р. я був на фронті, тоді як мої баба, дід, мати, і сестра залишилися в Києві. Дід вважав, що німці будуть переслідувати комуністів, але не євреїв. І вони залишилися. 29 вересня 1941 р. вийшов комендантський наказ усім євреям зібратися у Бабиному Яру. На момент початку війни, Шива встигла закінчити лише перший рік навчання в інституті харчової промисловості.

Фріда Рудометова

Світлину знято в Бердичеві 1916-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

Моя мати Ревека Віннер. Я взяв цю фотографію з собою в евакуацію. Я залишив Київ разом з співробітниками корабельні, де працював на той час. Евакуація була поспішною і я не зміг взяти маму з собою. У мене навіть не було часу для того, щоб попрощатися з нею. Усі думали, що через місяць-два ми повернемося. Після окупації, сусіди розповіли, що моя мати була відправлена в Бабин Яр.

Єфим Kаданський

Світлину знято в Києві 1939-го року Інтерв’юер - невідомий

На світлині моя двоюрідна бабуся Оля Шкурович, дочка сестри моєї бабусі Леї. Це була релігійна сім’я, в якій зростало восьмеро дітей. Оля не мала слуху і не розмовляла. Коли її сім’я евакуйовувалася, вона відмовиляся їхати і залишилася в Києві, де була вбита в Бабиному Яру.

Майя Пивовар

Світлину знято в Києві 1930-х роках Інтерв’юер - Оксана Кунцевська

Це мій дід Борух-Бенісіон Фрідман. Моя мати намагалася переконати його і бабусю евакуюватися, але вони не захотіли. Дід хворів і вважав, що краще йому залишитися і померти у своєму ліжку, ніж зустріти смерть в дорозі. Коли в 1944 р. ми повернулися до Києва, то наші сусіди розказали, що мої бабуся та дідусь були вбиті в Бабиному Яру.