ПОРТРЕТИ

Студійні та аматорські фотографії сімей, дітей та царських солдат

Арнольд Фабрикант

Світлину знято в Одесі 1947-го року Інтерв’юер - Наталія Рєзанова

Я зі своєю нареченою Наталією Ямпільською. На мені військова уніформа, бо іншого одягу в мене просто не було. Наталія теж одягнена в свій єдиний костюм та туфлі на дерев’яній підошві. Ми стоїмо на фоні бронзового лева, що в міському парку на вулиці Дерибасівській. У квітні 1946 р. я приїхав до Одеси, щоб побачитися з Наталею. З нею я був знайомий ще з самого дитинства. 1 травня 1948 р. ми офіційно зареєстрували наш шлюб.

Елла Лукатська

Світлину знято у Києві 1938-го року Інтерв’юер - Тетяна Чайка

Я зі своєю бабусею по материнській лінії - Хаєю- Ітою Смертенко. У 1930-х роках лише четверо з десяти бабусиних дітей вижили. З двома з них - сином Максимом і моєю мамою, вона жила у Києві. Всі троє мешкали в одній кімнаті. Бабуся допомагала мамі в хатніх справах. Вона померла до того, як розпочалась Друга світова війна і її смерть врятувала нас. Якби бабуся прожила трохи довше, хто-зна чи змогли б ми евакуюватися вчасно з міста. А коли б ми залишилися в Києві, то були б вбиті в Бабиному Яру.

Емілія Кушнір

Світлину знято у Києві 1938-го року Інтерв’юер - Володимир Зайденберг г

Я - зліва, сиджу обпершись на підборіддя, в колі подруг. Моє дитинство було типово радянським: дитячий садок, школа, а потім була війна. Моїми найкращими друзями були росіяни. Нам близькі були ідеї інтернаціоналізму і ми не звертали увагу на національність. Наша дружба була міцною, а відносини теплими. Політикою ми звісно не цікавилися, але радянська преса писала про Гітлера і про події “Кришталевої ночі” в Німеччині.

БАБІ ПІСЕЦЬКА

Світлину знято в Умані 1925-го року Інтерв’юер - Ада Голдферб

На світлині зображена Хая Меєрсон (Пісецька) - молодша сестра мого батька. Хая закінчила середню школу, а у 1936 році вона вийшла заміж за молодого єврея Ісраеля Меєрсона. У них було велике єврейське весілля. Всі її брати та сестри, всі їхні родичі приїхали в Одесу на весілля з Харкова, Москви та Курська. Навіть місцева єврейська газета опублікувала статтю про це весілля і розмістила загальне фото нашої родини. Чоловік Хаї загинув на фронті у 1943 р.

Марк Голуб

Світлину знято в Києві 1929-го року Інтерв’юер - Елла Левицька

На цій світлині мені 1 рік і 6 місяців, а я одягнутий в грузинський національний костюм. Світлина була зроблена під час сімейного відпочинку. Народився я у Києві 25 квітня 1928 року і був названий Мордухом. Під цим іменем був записаний в офіційних документах. У 1935 році батьки хотіли віддати мене до школи, проте їм відмовили, посилаючись на мій семирічний вік. Але наступного року мене було зарахувано до другого класу російської школи, що знаходилася неподалік нашого будинку. Проявів антисемітизму в цій школі не було.

Дора Пострелко

Світлину знято в Києві 1947-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

Мій батько Арон Гетманн і його третя дружина Ліза в день свого весілля. Батько був дуже емоційним та імпульсивним. Коли він когось любив, то огортав цю людину увагою, обдаровував подарунками. Проблема полягала в тому, що в батько була не одна любов. Думаю, через це він покинув нас з мамою і знайшов собі нову дружину. Батько часто мені писав, а от приїздив з Ленінграда рідко - двічі чи тричі, але завжди з подарунками. Я не мав можливості відвідати його, тому на кожне свято писав йому листи. Він помер у 1968 році.

ЙОСИП ШУБИНСЬКИЙ

Світлину знято в Києві 1952-го року Інтерв’юер - Елла Орлікова

На світлині зображена моя мама Етл Шубинська з моїм сином Борисом. Довгий час після початку війни я нічого не знав про їхню долю. Аж поки не дізнався, що вони самотужки, без будь-якої сторонньої допомоги, виїхали з Києва. Знаючи про важку долю в евакуації, я безуспішно намагався знайти їх. Тільки в 1943 році мені стало відомо, що мої батьки та дружина знаходяться в Казахстані. Там, тобто в евакуації, помер мій батько.

Григорій Стельмах

Світлину знято в Берліні 1946-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

Мій батько Ісаак Стельмах у кабінеті радянської військової адміністрації Берліна, працівником якої він був. Цю світлину знято для сім’ї, яка мешкала в Києві. Батько був представником своєї епохи. В дитинстві, як і всі єврейські хлопчики, він ходив у хедер (початкова школа) і закінчив єврейську школу. А потім... він піддався впливу суспільства: в 14 років залишив рідних і переїхав в Кам’янець- Подільський, за 100 кілометрів від домівки, де згодом став активістом місцевого комсомолу.

Григорій Стельмах

Світлину знято в Берліні 1956-го року

Цю світлину мого батька знято вже в ув’язненні. У 1945 р. Ісаак Стельмах в складі радянської армії дійшов до Берліна. Після війни працював в радянській військовій адміністрації міста. Але 20 січня 1949 р. співробітники служби безпеки затримали батька у його ж кабінеті. Батька заарештували за частиною 10 статті 58 Кримінального кодексу СРСР: антирадянська агітація та пропаганда. У в’язниці Шпандау, де він перебував впродовж десяти місяців слідства, його допитували й піддали жорстоким тортурам. Зрештою батька таки безпідставно визнали винним і засудили до 10 років позбавлення волі.

Григорій Стельмах

Світлину знято в Києві 1962-го року

Цю світлину я зробив якраз в День перемоги. У 1962 році відбулося масштабне відзначення Дня перемоги на державному рівні. Для мого батька це було найбільше свято. 14 серпня 1956 року Військова колегія Верховного Суду СРСР переглянула справу Ісаака Стельмаха і закрила її за відсутності складу злочину. Після кількарічного ув’язнення мого батька було реабілітовано.

Ліля Фінберг

Світлину знято в Києві 1936-го року Інтерв’юер - Тетяна Чайка

Це - мій чоловік Кушель Фінберг у віці 19 років, працівник одного з заводів Києва. До нашого одруження в 1947 році моя ідентичність була суто радянською. Для мене не існувало єврейських традицій чи релігії. Проте війна і Голокост докорінно змінили мій світогляд. Шлюб з Кушелем наповнив моє життя єврейськими традиціями та релігійними переконаннями.

Рут Гриф

Світлину знято в Чернівцях, 1920-ті роки Інтерв’юер - Андреа Лаптес

Мій чоловік Кароль Іонел Грайф разом зі своєю мамою Амалією. Кароль народився в єврейській сім’ї у Чернівцях. Він навчався у двох університетах одночасно. Кароль вивчав мови та хімію через листування з викладачами університету в Бельгії. Я познайомилася з ним в Брашові, незадовго до того як вступила до університету. Він був старшим за мене і мав погану репутацію серед дівчат. Але в ставленні до мене Кароль виявляв особливу увагу, часто запрошував до театру. Поводився як справжній джентельмен, жартуючи, що неодмінно одружиться зі мною, як тільки я підросту.

Дмитро Камишан

Світлину знято в Харкові 1916-го року Інтерв’юер - Елла Орлікова

Віктор Зільберберг - брат мого батька. В моїх дідуся та бабусі було шестеро дітей. Віктор їхня друга дитина. Він був дуже красивим чоловіком і завжди елегантно одягався. Віктор був актором, але жив один: його дружина пішла від нього, коли він захворів астмою. Але він піклувався про котів та собак, підгодовував їх, коли ті приходили до його будинку. За таку симпатію до тварин Віктора називали “людиною-котом”. А хлопці інколи кепкували з нього, але він не сердився - лише посміхався їм у відповідь. Віктора стратили німці в роки війни.

Сима Медвед

Світлину знято в Катеринославі (нині Дніпро) 1915-го року Інтерв’юер - Елла Орлікова

Це - Фріда Рівкіна, дочка моєї матері від першого шлюбу. Світлину знято під час того як я разом з батьком відвідували Фріду. Прізвище першого чоловіка моєї мами Рівкін. У 1893 році у них народилася Фріда. Я не знаю з яких причин моя мама розійшлася з своїм першим чоловіком, як і те, чому рабин Катеринослава погодився їх розлучити. Мама не бажала цього обговорювати з нами. Після смерті мами зв’язок з Фрідою обірвався, але пізніше нам стало відомо, що вона загинула в роки війни. Проте ми спілкуємося з її сином, який живе в Ізраїлі.

Азія Mатвеюк

Світлину знято в Миколаєві 1915-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

Зліва на світлині - мій батько Шойлік Лейкінд. Поруч з ним його товариш Соломон Леві. Вони обидва були мобілізовані в 1915 р. до царської кавалерії. Їм довелося забрати власних коней з собою на фронт. З війни батько повернувся зовсім іншою людиною. Він почав захоплюватися революційними ідеями, мріяв про краще життя і побудову комуністичногого суспільства. Він перестав ходити до синагоги, вступив в ряди комсомолу та став лідером сільської громади.