Жінки в армії

Єврейські жінки, які працювали інженерами, перекладачами та лікарями

Лідія Коротіна

Світлину знято в м. Панавешиш (Литва) 1945-го року Інтерв’юер - Елла Орлікова

Це моя тітка Сима Коротіна під час перебування в місті Панавешиш (Литва) у 1945 році. Вона була молодшою сестрою мого батька і улюбленицею мого діда. Закінчивши Одеський медичний університет Сима стала хорошим лікарем і служила капітаном військово-медичної служби. У неї не було власної сім’ї і вона дбала про мою бабусю, яка померла в 1943 р. в евакуації в селі Тихорецьке.

Ісаак Грагеров

Photo taken in: 1945 Interviewer: Zhanna Litinskaya

My mother, Raissa Gragerova, in her military uniform. Before the war, she was trained as a doctor. In 1941 she and my father evacuated to Sverdlovsk oblast. Her parents died on their way to evacuation. To dis- tract herself, she started working at the hospital in Sverdlovsk. In 1944 she was sent closer to the front. She became an experienced surgeon, earned the rank of major, and received many awards.

Сусанна Сирота

Світлину знято в Москві (Російська Федерація) 1941-го року Інтерв’юер - Елла Орлікова

На світлині - я під час проходження курсів партизанської підготовки. На курсах я вивчала азбуку Морзе і стала радіооператором (зв’язковою). Деякий час проживала в Москві, потім – у Києві, де ми з побратимами, за підтримки партизанських груп, займалися встановленням зв’язку у тилу противника.

Єлизавета Дубинська

Світлину знято в м. Куйбишев (Російська Федерація) 1942-го року Інтерв’юер - Жанна ЛітинськаPhoto taken in: Kuibyshev, Russia 1942 Interviewer: Zhanna Litinskaya

Ця дівчина у військовій формі - це я, а поряд моя сестра Маня. Я відвідала її під час передислокації військ. Я добровольно пішла на фронт і служила там командиром медичної частини. Не один раз мені довелося на своїх плечах виносити поранених з-під вогню, піддаючи ризику власне життя.

Miрра Коган

Світлину знято в м. Куйбишев (Російська Федерація) 1943-го року Інтерв’юер - Наталія Фоміна

Я - перша праворуч, разом з моїми батьками і подругою Женею Лернер. У роки Другої світової війни я була військовим лікарем. Потрапивши в оточення неподалік Харкова, Женя і я дивом уникнули полону, видаючи себе за цивільних. Ми блукали тилами окупованих територій протягом восьми місяців, поки не досягли лінії фронту. Після військового розслідування вже на радянській стороні, нам дозволили поїхати до Куйбишева, щоб побачитися з батьками.

Азія Maтвеюк

Світлину знято в Миколаєві 1946-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

Цю світлино знято в день мого весілля. Я - у військовій формі в нижньому ряді справа, поряд - мій зведений брат Самуїл. Коли розпочалася війна, я була ще студенткою фармацевтичного технікуму. З патріотичних поривів добровільно пішла на фронт, де служила в санітарній частині завідувачкою аптеки полку. У 1943 р. мене нагородили медаллю «За відвагу».