Чоловіки в армії

Фотографії та розповіді єврейських фронтовиків: від рядових до полковників

Семен Нежинський

Світлини знято: зліва - в м. Лейпциг (Німеччина) 1945-го року; справа - в Києві 1985-го року до 40-ї річниці Дня Перемоги Інтерв’юер - Елла Левицька

За роки війни я встиг побувати на багатьох фронтах, в тому числі й Першому Українському. У 1944 р. ми звільнили концтабір Майданек. Там я бачив газові камери, крематорії, купи взуття й волосся. Це справило на мене жахливе враження і викликало ненависть до нацистів. Поблизу Берліна ми захопили військовослужбовців СС. Офіцер, якого я допитував, бажав повернутися додому, до своєї сім’ї. Я ж сказав йому: “Вам слід було думати про це раніше. Тепер на вас чекатиме боротьба з холодом”. Так я натякав йому про Сибір.

Iда Лимонова

Місце, де знято світлину, не відоме, 1941 рік Інтерв’юер - Інна Злотник

На цій світлині мій чоловік Натан Шафір (другий ліворуч) з однополчанами в рядах Червоної Армії. В своєму листі від 10 травня 1942 р., з нагоди шостого дня народження нашого сина Юрія, він писав: “Моя найдорожча, у вас так багато хорошого попереду. Я готовий віддати все заради вас, навіть своє життя. З Днем народження. Цілую міцно!”. Через місяць потому він загинув у бою.

Семен Tiліпман

Світлину зроблено в Чернятині 1944-го року Інтерв’юер – Наталя Фоміна

На світлині я - перший праворуч. Світлину знято після того, як наші війська впродовж травня- червня 1944 року звільняли Чернівці. У місті ми здобули різні військові трофеї, включаючи їжу, зброю, паливо і алкоголь. Мій друг, капітан Жук, на світлині сидить позаду мене, таємно приховав кілька літрів пального. За що був відправлений в штрафбат. Я не знаю як склалася його доля і чи вижив він взагалі.

Аркадій Редько

Світлину знято в Києві 1999-го року Інтерв’юер - Елла Левицька

Я (в першому ряду, другий праворуч) разом з іншими членами Київської асоціації євреїв-ветеранів війни при Єврейській раді України. В 1992 р. я вийшов на пенсію і з того часу, був дуже активним учасником трьох організацій: Київської ветеранської асоціації, Київської міської єврейської громади та Єврейської ради України.

Григорій Сіротта

Світлину знято в м. Каунас (Литва) 1941-го року Інтерв’юер - Елла Орлікова

На цій світлині крайній зліва - це я в штаб-квартирі нашого полку в м. Каунас. Надворі 1941 рік, а перед тим радянські війська надали так звану допомогу литовському народу, “звільнивши його від гніту світового капіталізму”. Звичайно, литовці такому звільненню зовсім не раділи. Початок радянсько- німецької війни я зустрів в чині сержанта, виконуючи обов’язки оператора зв’язку.

Дора Пострелко

Світлини знято: зліва - місце і рік не відомі; справа - в Києві 1935-го року Інтерв’юер - Жанна Літинська

На світлині - моя сестра Ганна Гехтманн та її наречений Саша Голдберг. Вони планували одружитися після закінчення технікуму, але життя внесло свої корективи. З початком війни, Саша пішов в армію. Ганна, хворіючи на туберкульоз, померла в квітні 1942 р. Я поховала її біля лісу. А потім відповідала на Сашині листи від імені Ганни, бо не змогла сказати йому правди. Коли все ж таки я відважилась і написала про смерть сестри, Саша попросив надіслати йому фотографії Ганни. Його прохання я виконала. Але з Сашею ми бачилися лише раз і то випадково. Це сталося в 1960 році.

Арнольд Фабрикант

Світлини знято: верхня - м. П’ятигорськ (Російська Федерація) 1941-го року, нижня - м. Одеса 2001-го року Інтерв’юер - Наталія Рєзанова

Я був призваний до армії в липні 1941 р. і служив в артилерійській частині. Мій батько був військовим офіцером. Коли його загін потрапив в оточення, він та його товариші-офіцери застрелилися. Вони не захотіли здаватися в німецький полон. Я ж воював у Ростові та Донецьку; ми з побратимами пройшли через Білорусію, Польщу і, зрештою, дійшли до самої Німеччини. Там ми воювали на вулицях Потсдама і Берліна. Після війни, коли настало мирне життя, я був нагороджений багатьма нагородами за участь у бойових діях.