ТЕМНІ ЧАСИ: 1932–1944

Вступ до найтемніших років України: 1932-1945

1932–1933

Розпад великих імперій в кінці Першоі світової війни не виправдав сподівань багатьох українців. На відміну від своїх сусідів на заході, півдні і півночі, українську націю великі держави тогочасної Європи позбавили права на власну державність. Серед метушні розпаду імперій повстала ненадовго незалежна українська держава - Українська Народна Республіка. Жодна з країн Антанти не санкціонувала її існування. Внаслідок подій Великої війни, революцій в Росії, радянсько- українських війн, українські землі залишалися роздробленими і окупованими. До 1921 р. цей поділ був закріплений низкою міждержавних угод. Більша частина України увійшла до складу Радянського Союзу; її західні терени були включені до складу Польщі; країни Антанти передали Закарпаття новоствореній Чехословаччині, а Буковину - Румунії.

1932–1933

В результаті мирних переговорів в Парижі і повоєнного перекроювання карти Центрально- Східної Європи, більшість країн регіону мали територіальні претензії одна до одної. Реваншистські настрою панували в багатьох місцевостях. Прагнення до реваншу і помсти постійно підігрівалися ще й територіальними суперечками, аж поки не вибухнула Друга світова війна.

1932–1933

З 1932 по 1933 рік Радянська Україна пережила пекло Голодомору (Великого голоду), який відбувся через політику суцільної колективізації. Майже 32 млн. українців, включно з представниками інших етнічних груп в УСРР, страждали від нестачі або відсутності їжі. Сталін не визнавав факту голоду, тож допомоги голодуючим регіонам з боку держави годі було чекати.

1932–1933

Міжнародна спільнота не наважилася відкрито стати на захист українців. Незважаючи на численні свідоцтва масового терору голодом, іноземні ЗМІ подавали неоднозначну інформацію про події в Радянській Україні. Волтер Дюранті, керівник московського бюро газети “Нью-Йорк Таймс” в 1922–1936 роках, взагалі заперечував існування будь-якого масового голоду в СРСР. Отже, замовчування голоду залишило мільйони українців сам на сам з голодною смертю.

1941–1944

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина разом з своїми союзниками напали на Радянський Союз. Впродовж трьох років окупації України солдати Вермахту, Ваффен СС, угорські, італійські та румунські війська вбили тут 6 мільйонів цивільних осіб (українців та представників інших етностів). Ще приблизно 2,4 мільйони українців було вивезено до Німеччини на примусові роботи.

1941–1944

Близько пів мільйона радянських євреїв були мобілізовані і пішли на фронт в складі Червоної Армії. З них загинуло в боях, німецьких концтаборах, померло від ран і хвороб, пропало безвісти понад 198 тисяч осіб.

1941–1944

Загалом на початку Другої світової війни в Україні проживало від 2,5 до 2,7 мільйона євреїв. Жертвами нацистської окупації в 1941- 1944 роках стали майже 1,6 мільйона осіб.

1941–1944

Як і в інших частинах окупованої Європи, масові вбивства такого масштабу були б неможливими без допомоги місцевих колаборантів. В Україні до них належали ті, хто брали участь у різноманітних допоміжних підрозділах німецьких збройних сил, або добровільно поповнювали ряди української допоміжної поліції.

1941–1944

Слід також пам’ятати, що навіть в найпохмуріші дні Другої світової війни, тисячі українців переховували євреїв: своїх сусідів, друзів, а часто просто незнайомих людей. Міжнародний інститут збереження пам’яті жертв Голокосту “Яд Вашем” станом на 1 січня 2020 р. надав 2, 659 українцям статус Праведника народів світу (The Righteous Among the Nations) за подвиг врятування євреїв в роки війни.